Агітація та висвітлення виборчої кампанії в медіа: підсумки виборів Президента 2019

Травень 14, 2019

14 травня на брифінгу експерти Центру демократії та верховенства права підбили підсумки виборчої кампанії з точки зору роботи медіа та агітації. Тарас Шевченко, директор Центру демократії та верховенства права, співголова Ради Реанімаційного Пакету Реформ та Ігор Розкладай, головний експерт з медійного права Центру демократії та верховенства права, презентували оцінку діяльності ЗМІ під час виборів та висвітлили ключові проблемні точки законодавства, через які траплялися порушення та маніпуляції.

Передвиборча президентська кампанія не стала несподіванкою для медійних експертів і здебільшого підтвердила побоювання щодо недосконалості  виборчого законодавства. Проте, особливостями президентської кампанії 2019 стало різке зростання передвиборної агітації в соціальних мережах і на відеоплатформах, прихована агітація та проблеми з дебатами. Вимоги змін виборчого законодавства були одними з перших після Революції Гідності, проте з 2015 року ані виборчий кодекс, ані зміни у виборчі закони не були ухвалені. Експерти ЦЕДЕМ виділили 9 основних проблем президентських виборів у контексті медіа та агітації.

#1. Неможливість проведення дебатів для інформування з ініціативи медіа

Закон про вибори президента, так само як і інші виборчі закони, визначає дебати як одну з форм передвиборної агітації. При цьому специфіка закону про вибори президента полягає в тому, що він оперує поняттям “публічні дебати (сп.3 ч.1 ст. 58) і “передвиборні теледебати” (ст.62). Публічні дебати і передвиборні теледебати здійснюються за рахунок коштів виборчих фондів кандидатів, а у випадку теледебатів перед другим туром виборів — за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів. Теледебати перед першим туром можуть проводитися за ініціативи телеканалів, але, окрім вимоги оплатності з виборчого фонду кандидатів, закон обмежує кожну передачу часом — між 19 та 22 годинами, кількістю кандидатів — не більше 2, тривалість — не менше 60 хвилин, кількість кандидатів — всі охочі з зареєстрованих Таке обмеження не враховує ситуацію, що склалася під час виборчої кампанії, коли було зареєстровано непарну кількість — 39 кандидатів.

Практика платних теледебатів є вкрай неуспішною. Так, у 2006 році з 9 охочих партій та блоків оплату здійснили лише 2. Жорстка норма змушує телеканали обходити обмеження, встановлені законом, зокрема через формат політичних ток-шоу “Свобода слова” (ICTV), “Право на владу” (1+1), Пульс (канали 112), Народ проти (ZIK) та ін. Суспільне мовлення запустило власне ток-шоу “Зворотний відлік”, проте в другому турі через регуляцію в Постанові ЦВК № 472, що передбачає жорстко регламентовану процедуру, проведення теледебатів є можливим лише з похвилинним хронометражем та місцем проведення.

#2. Відсутній ліміт витрат на агітацію

Закон про вибори президента немає ліміту на передвиборчий фонд, а відтак і жодних обмежень щодо витрат на передвиборну агітацію. За даними фінансових звітів кандидатів, виборчий фонд Володимира Зеленського, спрямований на агітацію, становив 143,3 млн грн, а у Петра Порошенка —  584,5 млн грн. Закон визначає, що передвиборна агітація у засобах масової інформації обмежується лише граничним розміром витрат виборчого фонду (ч. 5 ст.60), проте відсилочна норма закону регламентує лише ліміт внеску від фізичної і юридичної особи, що означає, що можливості кандидатів обмежені лише фактичним розміром фонду. Для порівняння, виборчий фонд кандидата у Польщі станом на 2015 рік становив 4,85 млн дол. (126 млн грн.). Вартість президентської кампанії 2017 року у Франції була лімітована сумою 16,8 млн євро в першому турі (490, 5 млн грн) та 5 млн євро в другому турі (146 млн грн).

#3 Необмежена кількість політичної агітації в аудіовізуальних ЗМІ

Закон про вибори президента передбачає, що передвиборна агітація у ЗМІ проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, круглих столів, прес-конференцій, інтерв’ю, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів, інших публікацій та повідомлень про кандидата на пост Президента України, партію, яка висунула кандидата, та в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України. Проте, закон не встановлює жодних часових і фінансових обмежень на поширення такої агітації, як на мінімальну тривалість такої агітації, так і на кількість часу, який один кандидат може викупити на одному телеканалі. Не маючи ліміту виборчого фонду, кандидат не обмежений у витратах на передвиборну агітацію в ЗМІ, Так, передвиборна агітація Володимира Зеленського на ТБ становила 74,5% від загальної суми витрат його виборчого фонду, у Петра Порошенка — 56,2%.

#4. Телеканали заангажовані на користь певних кандидатів

За даними Детектор Медіа, інформаційна картина та картина політичних ток-шоу вкотре показали, що належність медіа до певних олігархів формує перелік політиків, які отримують більше уваги чи навпаки ігноруються тим чи іншим телеканалом. Так, ICTV ігнорував опозиційного Юрія Бойка, 1+1 мав ексклюзив від Володимира Зеленського, канал 112 просував представників Опозиційної платформи “За життя”, телеканал “Україна” агітував проти Юрія Бойка, 5 канал та Прямий висвітлювали або запрошували прибічників Петра Порошенка.

Закон вимагає від ЗМІ та інформаційних агентств висвітлювати виборчу кампанію, базуючись на засадах достовірності, повноти і точності, об’єктивності інформації та її неупередженого подання (ст. 56-5). Інформаційна політика більшості загальнонаціональних каналів не відповідала цій вимозі.

#5. Відсутність повноважень регулятора для реагування на порушення медіа виборчого законодавства

Регулятор, попри декларативний контроль за дотриманням законодавства про вибори (ст.70), не має належного інструментарію реагування на порушення. Зокрема, порушення виборчого законодавства відсутнє у переліку штрафів, що застосовує Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, визначених у ст. 72 Закону. Закон про телебачення і радіомовлення має бути доповнений положеннями, які дозволять регулятору накладати штрафи за порушення базових вимог щодо достовірності, повноти і точності.

#6 Приховані форми агітації

Закон визначає, що передвиборна агітація є здійсненням будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. На практиці, встановити факт прихованої агітації фактично неможливо. Тому доречно чіткіше врегулювати яким чином зображення кандидата може з’являтися у розважальному контенті, що виходить під час виборів. Зокрема, це стосується трансляцій серіалу “Слуга Народу”, розважальних шоу “95 квартал”, у тому числі в день тиші, які надали кандидату Володимиру Зеленському більшу медійну присутність. Ми вважаємо, що для таких програм має діяти принцип рівних можливостей, аналогічний до досвіду США: показ одного кандидата у розважальному контенті активує право кожного іншого кандидата вимагати такого ж за обсягом ефірного часу для себе безкоштовно.

#7 Використання коштів з-поза виборчих фондів для купівлі політичної реклами у Facebook і Youtube

Протягом кампанії кандидати активно поширювали агітацію в соціальних мережах та на відеоплатформах. Так, за даними Чесно, за кандидата Зеленського в обігу було 430 рекламних дописів на Фейсбуці. При цьому оплата здійснювалася ГО “Команда Зеленського”, а реклама Юлії Тимошенко оплачувалася, відповідно до даних бібліотек реклами Фейсбуку, ТОВ «Сучасні рекламні рішення». Закон про вибори президента і закон про політичні партії в Україні визначають наявність одного рахунку у відповідному територіальному окрузі, а також код ЄДРПОУ, який мають лише українські суб’єкти, що унеможливлює оплату на користь нерезидентів.

Закон має бути змінено в частині дозволу на поширення реклами на міжнародних платформах з метою агітації, за умови, що вони є легальними і діють в Україні, а також слід розглянути можливість легалізації груп підтримки того чи іншого кандидата. Такі групи мають бути зареєстрованими в України суб’єктами, не мати іноземних бенефіціарів чи засновників, мають проходити спеціальну процедуру реєстрації в ЦВК, а після неї замовляти агітацію на підтримку кандидата в межах встановленого ліміту. На групи підтримки також має поширюватися вимога щодо звітування.

#8 Відсутність редакційної свободи друкованих ЗМІ висловлювати свої політичні симпатії

Рекомендація №R (99) 15 Комітету міністрів Ради Європи наголошує на значній різниці між друкованими й аудіовізуальними ЗМІ і прямо вказує, що нормативні рамки висвітлення виборів не повинні суперечити ані редакційній  незалежності газет або журналів, ані їхньому праву висловлювати будь-які політичні симпатії. Обмеження мають лежати лише в рамках правил подання результатів громадської думки, у т.ч. екзит-полів, дня тиші та загальних обмежень за ст. 10 Європейської з прав людини та основоположних свобод. Решта питань мають залишатися на розсуд самої преси. Вимоги експертів і громадськості щодо діяльності преси на рівні з телебаченням, — є надмірними.

#9 Заборона згадок про кандидатів протягом 20 хвилин до і після їхньої передвиборної агітації

Заборона на коментування протягом 20 хвилин до і після (10 хв. в законі про вибори народних депутатів — прим.) теле-, радіотрансляції передвиборної агітаційної теле-, радіопрограми відповідного кандидата виникла після п’ятихвилинних телепрограм, спрямованих проти кандидата Віктора Ющенка в 2004 році. Така норма є надмірною, адже новини на UA:Першому не могли подати інформацію в новинах одразу після теледебатів про самі теледебати та їхній зміст. Таке обмеження є обмеженням редакційної свободи медіа та має бути скасованим.