Не лише рядок у держбюджеті: які шляхи фінансування Суспільного можливі

Жовтень 24, 2019

Українське суспільне мовлення здатне забезпечувати громадян чесними новинами та конкурувати з комерційними мовниками, однак для цього потребує належного фінансування, і шляхи для цього є. Таким є головний висновок експертного обговорення «Ціна Суспільного: більше, ніж рядок у держбюджеті», організованого Центром демократії та верховенства права.

Вже зараз Суспільне стає джерелом чесної і неупередженої інформації для громадян, адже приватні українські канали афілійовані з політичними і бізнес- групами. Так, за вересень 2019 року комерційні канали випустили 187 матеріалів з ознаками замовності, в той час як канал UA:Перший – жодного.

Проте однією з умов успішної реформи Суспільного є належний бюджет мовника для створення якісного контенту і розвитку нових форматів. Вартість лише однієї аналітичної програми, станом на кінець жовтня 2018 року, складала  7-10 тисяч доларів.

Бюджет НСТУ: одна сума на 25 телеканалів

За 2019 рік Суспільне мовлення відзначилося не лише новинами, а й якісними дебатними програмами до виборів і політичними ток-шоу. Філії випускають новини про події, наприклад, у Кропивницькому чи Херсоні, які часто не помічають центральні ЗМІ. Колектив мовника має ширші плани, втім, потребує на це коштів

Так, за Законом України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», у 2020 році НСТУ має отримати суму, рівну 0,2% видатків Держбюджету (це близько 2 мільярдів гривень на 2020 рік). Однак 2019 рік мовник залишився недофінансованим: Верховна Рада виділила лише 61% від запланованих 1,56 мільярда. На ці гроші працює не лише центральний канал UA:Перший, але і UA:Культура, UA:Крим, 22 регіональні мовники та UA: Українське радіо.

Саме від фінансування Суспільного залежатиме його здатність створювати якісний контент і конкурувати з комерційними каналами. Адже обладнання мовника часто є застарілим, досі подекуди використовуються VHS-касети. «Одна із претензій до Суспільного – “чому картинка ніяка?”. Річ у тім, що потрібно змінювати обладнання, щоб новини були “живі”. Переоснащення потребує інвестицій, і обладнання доведеться купувати за європейськими цінами. Наразі, за донорської підтримки здійснюється закупівля, в тому числі студійних камер, проте їхній функціонал є обмеженим і донори не можуть оплатити повне переоснащення», – відзначив Ігор Розкладай, головний медійний експерт Центру демократії та верховенства права.

Як додає експерт, Суспільне також витрачає кошти на купівлю прав. До прикладу, йдеться про спортивні події під егідою FIFA. Вже зараз телеканали мають купувати трансляції подій на 2020-2025 роки, і вартість ліцензії .обчислюється в мільйонах єврів.

За словами учасників дискусії, для Суспільного вкрай важливі «швидкі зміни», які покажуть глядачам, що флагманський канал є якісно новим. Одним зі шляхів є закупівлі контенту – зокрема, іноземних серіалів та програм. Тоді суспільне мовлення дивитимуться не лише заради новин, а і задля розваги.

Тим часом НСТУ наразі витрачає біля 80% бюджету на зарплату та нарахування працівникам. Тому менеджмент каналу розглядає можливість підвищення ефективності філій, зокрема в моделі, де частина контенту (наприклад, новини) буде локальною, а інші програми – спільними. Успішний досвід тут має Польща: там у системі суспільного мовника працювало лише 2200 співробітників.

Як відзначили експерти, надалі одним із топ-завдань суспільного мовника має стати робота з національними меншинами, аби інтегрувати їх в український громадський простір – і це також потребує коштів.

Продаж майна і спрощені тендери: як Суспільному розпоряджатися активами

Фінансування у розмірі 0,2% від видатків держбюджету не вирішує всіх завдань Суспільного мовлення. Європейський досвід передбачає механізм «70/30», коли основне фінансування надходить від публічних коштів, решту ж мовник заробляє самостійно – до прикладу, за рахунок реклами, роялті, продажів контенту та інших джерел. Тому експерти закликають надати НСТУ таку можливість.

Зокрема, йдеться про право продавати та здавати в оренду майно Суспільного. Адже часто філії мають вільні приміщення або надлишкове майно. Натомість, у законі встановлений мораторій на будь-які дії, крім короткострокової оренди. В результаті, мовник опиняється в ситуації, коли має опалювати повітря.

«Мораторій треба знімати, і спосіб є. Потрібно оформити конкретний перелік майна, яке дозволено виставляти на продаж. Однак слід зважати, що є випадки, коли майно де-факто є, але юридично права на нього не оформлені», – наголосив Ігор Розкладай, закликавши вирішити цю проблему. Зокрема, навіть земельна ділянка під телецентром «Олівець» досі належно не оформлена через відсутність рішень Київради.

Другим викликом перед Суспільним є стан архівів. Так, на балансі мовника були взагалі відсутні немайнові права на контент, відтак мовники не могли, до прикладу, продавати старі випуски програм і заробляти на цьому.

Водночас, навіть наявними коштами НСТУ не може розпоряджатися нарівні з комерційними мовниками. Причина у бюрократичних складнощах із закупівлею прав і контенту. Учасники обговорення пропонують два рішення. Так, можливий запуск дочірньої продакшн-компанії, яка б виконувала це завдання, не втративши прозорості. У перспективі такий продакшн міг би заробляти на зйомках програм для інших суб’єктів.

Як альтернатива, саме Суспільне мовлення могло б отримати право на тендери за спрощеною схемою, але під контролем спеціального комітету, який звітував би перед суспільством.

Абонплата vs частка від тарифів

Як відзначають медійні експерти, для Суспільного мовлення вкрай важливо отримати у 2020 році повноцінне бюджетне фінансування. Водночас, можливі і інші джерела, які б унезалежнили НСТУ від рішень влади. Традиційно, європейські мовники фінансувалися за рахунок абонплати. Однак через розвиток онлайн-медіа та соцмереж глядачі дедалі частіше відмовляються платити або витрати на адміністрування плати ставали надмірними. Адже люди отримують ті ж самі новини через Інтернет – швидко і безкоштовно.

Тож, за словами Олександра Бурмагіна, юриста ГО «Платформа прав людини», Україні не слід розробляти механізм окремого «податку на Суспільне». Як додають учасники обговорення, такий платіж може викликати незадоволення громадян, а збір і обробка цього податку сама потребуватиме додаткових коштів. 

На порядку денному є ідея нової бюджетної моделі, у якій Суспільне фінансуватиметься за рахунок доходу від радіочастотного ресурсу. Йдеться про рентний платіж, який вносять оператори електронних комунікацій (до прикладу, мобільного зв’язку) за користування частотами. Однак експерти попереджають, що цей механізм не є сталим, адже сума ренти змінюється щороку. 

Альтернативою йому може стати прикріплення оплати до оплати за електроенергію. «Зараз, до прикладу, італійський мовник RAI перейшов на нову модель. 10 разів на рік ви отримуєте рахунки за електроенергію, у яку «зашиті» гроші на суспільне мовлення. Звісно, громадяни мають право відмовитися, але ця модель стабільніша, ніж податок», – відзначає Ігор Розкладай.

Через те, експерти домовились продовжити дискусію, долучивши до неї представників органів управління НСТУ.

Захід відбувся за фінансової підтримки Швеції